Т.Г. Шевченку

Вірші Великого Тараса

Є дійсно Божий дар.

Поезії його прикраса –

Улюблений «Кобзар».

Він символ чесності й любові

До Батьківщини, до життя.

Він передав свій біль у слові,

Мріяв про світле майбуття.

Боровсь за славу України,

Могутність її й волю,

Щоб визволити із руїни

Її важкенну долю.

Тому потрібне нам  і нині

Його розумне слово,

Що надихає у людині

Надію й віру знову.

Надію в добру справедливість

Та віру в Батьківщину,

В людську і щирість і правдивість

У тяжку нині годину.

Отож, цінуйте його вміння,

Безцінний той талант.

Його, воістину, творіння

В літературі – діамант.

Книзі «Кобзар»

З-поміж безліч книг віків,

Національних, духовних скарбів,

Є для народу заповітне

Шевченка слово щире й рідне.

Його «Кобзар» шляхом тернистим,

Стражданням й  болем особистим

Показує важке життя,

Думки поета, почуття

І кривди ним всі пережиті,

За Батьківщину сльози литі,

З любові й правди, що іскрились

Книга «Кобзар» і народилась.

В ній вічне, невмируще слово –

Високе, мудре та чудове.

Безцінний у поета дар,

Тож бережіть книгу «Кобзар»!